Знаєш Я зрозуміла
Що без тебе я не можу
але з тобою після зради
Я теж небуду
Хоч ти забрав у мене крила
які сам подарував
Але я знайшла сили
і без твоїх крил літати
Хоч Я знаю що ти мене
ще любиш але я тебе відпусукаю
бо зраду важко пробачити
Бо коли я дивлюся на тебе
так зразу у очах дівчина
яка любить тебе і цілує
Хоч ти її не любиш
але всеодно цілуєш
Я дякую тобі за кожну хвилину радості
в моєму житті і кажу тобі
Прощавай ....Я навчилася літати без тебе .....

З тобою я нічого не боюся
Я чуствую себе захищенов
Завдяки тобі я поборила всі страхи
Ти мені подарив крила
щоб я могла літати
Один твій погляд у мій бік
надає сили жити і впевноності в собі
а коли Я тебе не бачу
то в мене весь світ руйнується
здається що Я загубила щось цінне
Але побачивши тебе і твою посмішку
Я знову оживаю і знаходиться
все те що я загубила ...
Без тебе Я ніхто , А зтобою Я живу !!!!!

Слова , Слова — вони безкінечні ....
Але лунаючи з твоїх уст
з них толку ніякого нема
Бо кожне слово воно отруєне
твоєю байдужістю
Але як все добре починалося
здавалося що ми завжди
будем разом
А зараз лишилися самі
недосказані слова, не добудовані плані і образи
І всьому винен твій егоїзм і байдужість
Яку ми не змогли
перемогти разом
Ідучи як нам здавалося
однією дорогою ....

Пусті слова — не підгрунтовані нічим
у били наше кохання
отруїли моє серце
байдужістю, не навістю до тебе
Всі твої вчинки — вони тільки віддаляли нас
одне від одного
Твої почуття виявилися блефом,
а твої признання у коханні
Лиж породжували в мені
ненавісь до тебе ....
Я не навиджу себе
за те що досі Я кохаю тебе
Хоча ти мені скільки болю
після себе залишив
Але в ту хвилинну ідучи від тебе
Я всім серцем вірила
що ти мене зупиниш
просто візьмеш за руку
І тоді не требап було би
ніяких слів і виправлувань
Я б лишилася ....
Але ти цього не зробив
І Я дуже вдячна тобі за це ...
Те що відпустив і навіть поглядом не проводжав
Бо мене міг навіть
зупинити твій погляд
от наскільки
Я тебе тоді так кохала ........

З тобою ми зустрілися випадково
Але ти відразу
запав у моє серце
Сама незнаючи цього
Я дала тобі ключі від серця
Ти міг ними скористатись
Але доля нас розвела
І ти не встиг мене пізнати
Можливо — це і добре
що ми з тобою ще не встигли
поринути у почуття
Бо як би не склалось
було би тяжко розтаватись
Але я вірю що назавжди
Лишуся у твоєму серці
як пам'ять
Хоч ми з тобою мало
були разом !!!!

Я дякую долі
що у важку хвилину
вона звела мене з тобою
завдяки тобі
я получила море позитивних емоцій
а твоя посмішка загріла моє холодне серце
яке вже давно не відчувало таких почуттів
Цю мить я не забуду ніколи
Бо ти мені подарив щастя
і згадуючи тебе я знову переношусь
туди де нам було так добре і весело ....
Дякую тобі що ти появився коли
мені так було погано .......

Як приємно зранку встати
і відучавати серцем що ти комусь
потрібна
що ти вже війшла стемряви
в якій блукала дуже довго
Що замість темряви тобі світить сонце
а в середині літають метелики
Але я боюсь
що знову попаду в тенети темряви
адже щастя довго не триває
і в цей раз буде важче знайти дорогу до сонця
Хоч Я і знову попаду в темряву
Але дорогу до сонця обов'язково знайду
Адже треба просто радіти життю
І завжди буде тобі світити Сонце
а в середині завжди будуть літати метелики .....

Здравствуйте хомячки! Что нового в этой берлоге?

Есть такие люди, которые совершенно не запариваются по поводу того, с кем общаются и общение есть ли. Просто потому что у низ не было никогда такой проблемы. Они всегда окружены людьми и им всегда пишут. Всегда сами к ним идут общаться. Им не нужно думать, надо ли сегодня первому написать тому или иному человеку. Не надо думать не забыть бы кого-то. Потому что им самим пишут. Звонят. А самому этому человеку делать это не нужно. Потому что ита он никогда не остаётся без общения. На него липнут. Что это? Магнетическая особенность врожденная? Не талант это точно. Но что? Почему им звонят, а другие должны зубами держаться за общение с кем-то. Ведь если вдруг забудут или что, то общение просто потеряется. Им никто не позвонить. Чаще всего первые с 'магнетизмом' не очень хорошие люди. Но у них есть общение. Не известно душевное ли и искреннее. Но они об этих качествах редко задумываются. Лишь бы поклонники были и самим звонить не пришлось. Вот такая не очень сформированная мысль. Вопрос в том, почему так? Магнетизм или что это? И ещё вопрос. Это изначально так люли делятся и либо так, либо по-другому. Или это от твоего поведения зависит, что Космос тебе даст?